Сонячні, водяні і вогняні хронометричні прилади завершили першу фазу в розвитку приладів для вимірювання часу. Поступово виробилися чіткіші уявлення про час, і почали знаходитися досконаліші способи його вимірювання. Революційним винаходом, що ознаменував абсолютно нові етапи розвитку в цьому напрямі, було створення першого колісного годинника, з появи яких почалася сучасна ера хронометрії
По-перше; араби були вельми майстерні у виготовленні водяного годинника, і годинник Герберта теж міг бути водяним. Термін, що адже міститься в документах « хорологія» (horologium) відносився тоді до всяких роду приладам для вимірювання часу. По-друге, надалі не було згадок про досягнення Герберта або про те, що його ідею хто-небудь розвивав при його житті або після неї. До речі, саме Герберт ввів в Європі « арабські» цифри.
Більшість істориків бачать спадкоємність: адже і справді механічний годинник став результатом ускладнення механічної частини водяних, в яких застосовувалися вже циферблат, колісна передача, механізм бою, маріонетки, що розігрують різні сцени... Різниця була в рушійній силі: у одному випадку - струмінь води, в іншому - важка гиря. Бракувало тільки механічний спусковий пристрій і регулятор ходу. Автор спуску (« сторожка») шпінделя, який через певні проміжки часу перериває рух годинникового механізму, невідомий.
Зазвичай історики посилаються на механізм, креслення якого приведене в альбомі французького архітектора Вілларда де Синекура, як на першу згадку спускового пристрою для регулювання ходу годинника: він описав (приблизно в 1250 р.) грубий пристрій, що дозволяв фігурці ангела завжди показувати рукою на Сонце. Цей механізм, як вважає багато хто, не був винайдений Віллардом; швидше за все, він познайомився з ним і змалював його під час своїх подорожей. До того ж намальований в альбомі Вілларда механізм все-таки мало нагадує спуск шпінделя.
Як видно з ескіза цього пристрою, тут як рушійна сила застосована гиря, підвішена на кінці мотузка, обмотаного навколо осі колеса. Падіння гирі і відносне рівномірне обертання вертикального стрижня, на якому на підставці укріплена фігура ангела, регулювалося коливанням колеса назад і вперед. Період коливання обумовлювався багатьма чинниками, включаючи момент інерції, тертя в опорах, сили, що діють на мотузок.